В мокрих обіймах дощу
Кричу!
Мовчу…
Йду по вулицях сам.
Там
Хлам.
Розбиваю вітрини власних крамниць
Повних дурниць.
…Падаю ниць.
Розгрібаю руками купи сміття –
Чуже взуття.
Чуже життя.
Кидаю розум під ноги душі
Нехай його змиють дощі.
14.03.2003р.
Немає коментарів:
Дописати коментар