Тобі еЛВі

Твої плечі проростають крилами птахів

Очі розквітають кольоровим блиском

Шепочуть губи творчістю дахів

На знимках час  заснув тонким намистом

Рожево-фіолетова містичність світу

Емоцій контури природно-неприродні

Крик тіла і душі за вічним літом

Лиш ті які кохають завжди модні

                                                   20.02.2012

таке життя

Під ліжком пляшки з під пива і водки

Згоряє життя як згоряє проводка

Життя чорно-біле як клавіші на фортепіано

Зранку тверезий ввечері п’яний

Життя витікає на кухні з крана

На ліжку чекаєш небесної манни

Ніч наближається у згустках тиші

Думки з голови втікають як миші

Життя спливає як трафік інету

В паспорті змінюєш підписи і портрети

Твоє життя – сценарій на Оскар

Не трактуй його легковажно і плоско

                                                         30.01.12

Заповідник

Ти наближаєшся до мене серед гравюр пішоходів

Без істерики без косметики без доходів

Погляд дитячий просвердлює дірку у грудях

Погляд який шукає тепло у людях

Погляд який шукає у серці єдиний заповідник

Ти все ближче і ближче…

                                                                                        29.01.2012

Поговори

Поговори зі мною

Може про тебе напишу

Поговори зі мною

Твої слова як каратні топази

Не говори зі мною

Не порушуй формулу тиші

Мовчи

Залиш свиням блискучі стрази

                                                          26.01.2012

Туга

Вже нічого не можна змінити

   Ти є тут

   Ти є з нею

       А  ТРЕБА десь ІНШЕ.

Чи ти з нею

Чи з другою

       Хочеться більше

Кожен день захлинаєшся

      Тугою.

                                                       17.05.2005р.

Я твоя мішень

Я твоя мішень,

Я готовий прийняти на себе

Хоч тисячі стріл,

Щоб цей світ став хоч трішки

Добріший.

                       

                                                       5.04.2002р.

В мокрих обіймах дощу

В мокрих обіймах дощу

Кричу!

Мовчу…

Йду по вулицях сам.

Там

Хлам.

Розбиваю вітрини власних крамниць

Повних дурниць.

…Падаю ниць.

Розгрібаю руками купи сміття –

Чуже взуття.

Чуже життя.

Кидаю розум під ноги душі

Нехай його змиють дощі.

                                                              14.03.2003р.

22 літа

Ти залишив мене через 22 літа.

Вони дивились в мою спину,

На чорну футболку і чорні штани.

Вони мовчали пошепки.

А я не бачив твого обличчя,

Не міг взяти тебе за руку.

Чому  так  швидко!?

Я навіть тебе не знав.

Цікаво, а що ти знав про мене?..

Океани почуттів

Розбивались на дрібні діаманти сліз,

Спотикалися об пороги щік і губ,

Водоспадами  заливали

Кам’яну пустелю підлоги.

Слова ховались у тунелях серця

Бо тільки серце мінорно заспокоювало.

20.01.2012

Вони приходять невідомо коли

Вони приходять невідомо коли

Вони приходять як небажані гості

Для них завжди пусті столи

Зимна кухня і обглодані кості

Вони приходять як скінчились чорнила

Вони приходять як немає часу

Про них кажуть - зламані крила

Про них кажуть в короткому суть

Приходять до кожного пізно чи рано

До безрукого чи до лівші

Із ароматом теплим шафрану

ВІРШІ

Золотість осені

       

Дерева так модно наляпані жовто-коричневим,

Це осінь у фотошопі все робить незвичним.

Листям, у стилі ретро, засипані вулиці

Листя теплою ковдрою до землі тулиться.

Скинули з себе дерева численні прикраси.

Кожен листок, як шедевр самого Пікассо.

Минуле пішло, майбутнє ще не настало

І осінь забула забрати своє покривало.

Папір існує щоби на ньому писати,

А листя для того щоби до землі припадати,

Золотість осені наче картина у проміжку часу,

Осінь піде і прийде зима на високих обцасах.

                                                                  5-6.11.2011р.

Коли ти спиш

Коли ти спиш

Ліани волосся

Шукають сонця твоїх очей

Молоко постілі 

Так близько

Що я їй заздрю

Коли ти спиш

Мої вірші сходять з розуму…

… на папір

Коли ти спиш

Хіба можна писати про кохання?

Чорна кулькова ручка

коли колишеш малу дитину

шурхотять горіхи в корзині знизу.

на поличках відпочивають:

мобільний телефон, кружка з водою

і чорна кулькова ручка,

яка за цілий Божий день

не написала жодного речення.

годинник - сновида певно і не спить всю ніч

рахує ті секунди ясна річ.

червоний потертий коврик

гріє своїм животом паркет,

а своєю спиною наші ноги

і дитячі забавки.

коли засинає дитина

коли перестаєш співати колискову –

чорна кулькова ручка стає щасливою

коли досягає цілі свого життя

написаного речення.

зустрітись мав з тобою
завтра
я радий бачити тебе
сьогодні

Якби не Ти
я би давно
поїхав...
в америку
або головою